Популярне

Своя чужа матір

"... Прости. Я намагалася боротися. Я не жила, я весь час вела боротьбу: із собою, тобою, долею, самим Богом. Я хотіла всім довести, що мене не зламати, що я сильна. Проте довела лише, що зрадлива жінка і погана мати. Прости мій коханий, прости моя донечко. Але я покинула вас лише заради вашого ж добра, адже життя зі мною для вас перетворилося б на жахіття!..." Іринка вкотре перечитувала ці рядки. Десять років день в день дівчина перечитувала листа і не могла зрозуміти, що її мати мала на увазі, чому так вчинила. Вона намагалася зрозуміти, навіть простити, вичавлювала із душі хоча б найменші краплі жалю чи співчуття, та чомусь окрім образи та ненависті там нічого не залишилось...

Ірині зараз 24 роки. Дівчина, закінчивши вуз стала успішним економістом, працює у провідній компанії. Життя наче показало зелене світло, і дало зрозуміти, що поки можна розслабитися і насолоджуватися успіхами, коханням та сімейним затишком. Проте, щоночі заплющуючи очі, дівчина уявляла себе семирічною дівчинкою. Уявляла, як вони втрьох: матуся, татко і їхня кохана донечка каталися на каруселях, як їли солодку вату і татко назвав її маленьковою замазурою, згадувала як мати цілувала її носика, і називала маминою принцесою. А потім раптом переносилася на пять років вперед, коли мама нічого не пояснивши залишила їх, кинувши на стіл цього листа. Згадувала, як сумував і плакав татко, як почав пити, і помер за рік від інсульту. Згадувала і дитячий притулок, і бідність, і шматок черствого хліба на сніданок... Стільки всього трапилося... І закінчувалися ці роздуми одним: "Дякую тобі Господи, що не дав впасти, не дав ступити на невірний шлях. Бережи Господи всіх сиріт світу. Та прийми татка до себе..." Тоді пять хвилин плакала і засинала...

Проте тієї ночі її спокійний сон перервав тривожний дзвінок.

- Доброго вечора, вибачте, що так пізно але чи можу я поговорити з пані Іриною?

- Я вас слухаю.

- Пані Ірино, до нас у лікарню пивезли жінку, вона стверджує, що ваша мати, жінка потрапила у автокатастрофу. Вона у важкому стані. Чи не могли б ви приїхати і привезти їй деякі речі...

Дівчину неначе вдарило струмом.

- Вибачте, ви напевне помилилися але моя мати померла десять років тому, - згарячу випалила дівчина і поклала слухавку.

"Але як вона могла. Отже, вона тут, у місті і навіть не навідалася, а коли з нею щось сталося, тоді й згадала, що моє рідню..." Дівчина то гнівалася, то плакала, в думках творився хаос, вона не знала що має робити. Вона не знала чого дужче хоче: покинути матір зараз як вона зробила це колись чи поїхати і глянути ненависним поглядом в материнські очі. Ірина впопихах натягла джинси накинула на плечі пальто і побігла. Вона не усвідомлювала, що з нею коїться. Зупинивши таксі, дісталася до лікарні. Зайшовши до материної палати, дівчина наче отямилася. На ліжку лежала не її матір, а якась старенька, дуже худа, зморена жінка. Вона на якусь мить навіть подумала, що лікарі помилилися, це не могла бути її мама. Проте, тільки-но Ірина хотіла вийти, як квола худорлява жінка розплющила очі. Ірина налякалася, не червоно-темних захмелілих очей, а того, що в них вона і справді впізнала материні.

- О Боже, це насправді ти? - із якоюсь огидою сказала дівчина,- що з тобою трапилося. Ти що нас покинула, щоб стати бомжихою?

- Доню... Ти така гарна! Підійди я тебе поцілую, - жінка хотіла звестися і схопити дівчину за руку але не змогла і впала на ліжко. - Якщо ти колись зможеш, то прости, я тобі залишила листа, в якому все розповіла. Зараз я помираю. Нарешті мої моитиви почуті і Господь обірве моє нікчемне життя. Але благаю перед тим, як я піду скажи, що ти мене прощаєш.

- Тебе прощаю? Та хто ти така, щоб я тебе прощала, я на чужих жінок не можу тримати зла. Моя мати померла ще десять років тому, а ти чужа жінка тому прощай...

Ірина наче пулею вилетіла з плати, гримнувши дверима так, що по всьому відділенню пішло відлуння.

- Ви поговорили з мамою? - в навздогін крикнув їй лікар.

- Вибачте але ви помилилися це не моя мама.

З того часу пройшов майже місяць. Щодня Ірина намагалася забути ту страшну ніч, переконати себе що мама й справді померла, що то була чужа жінка. Проте серце так нило, що здавалося хоче вискочити із грудей і полетіти туди в ту палату, взяти ту бідну жінку за руку і ніколи нікуди не відпускати. Зранку збираючись на роботу, Ірина почула дзвінок в двері. Відчинивши їх, побачила курєра, котрий тримав в руках листа. Розписавшись, здивована дівчина попрямувала до кімнати.

"Привіт моя доню. Я знаю. що не маю права тебе так називати, проте хочу. щоб ти знала чому все так сталося. Якщо ти читаєш цього листа, значить мене вже немає на світі. Я тебе дуже люблю, моя дитинко. І знай, все, що я робила, я робила - лише заради тебе. Доню, я алкоголічка, і була нею ще до твого народження. Довгий час я лікувалася, твій батько, Царство йому Небесне, прагнув поставити мене на ноги. Через це ми постійно говорили, тобі, що я, то в санаторії, то у відрядженні. А я просто запивала. Мене би вже ніхто не врятував. Я бачила як страждав твій тато, як він піклувався про тебе, я думала, що після того, як я вас покину, він знайде собі когось кращого. Сам Господь знає, як я побивалася, коли дізналася, що він помер. Я намагалася покінчити з собою, але Господь не хотів забрати мою нікчемну душу і якісь люди врятували мене. Пости мене моя кохана дитинко. Твоя чужа матір..."

... Ірина стояла на цвинтарі і плакала. Їй було водночас важко і чогось радісно. Наче тягар, вагою в десять років, зпав з грудей. Вона знає, що її мама і татко знову разом, і знову з нею, і що найголовніше - знову щасливі...

Зоряна Деркач
Всі статті автора

Колонка

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.


Вибір редакції

Бер
27
У чому різниця між просеко та шампанським

Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.

Бер
18
Наукова установа в Тернополі проводить збір книг для Херсону

З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.

Лют
19
Які перспективи освіти в Україні в майбутньому?

Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією