Популярне

Як відбудовували Тернопіль

Від старого Тернополя після війни майже нічого не залишилося, кажуть корінні тернополяни. Відбудовували наше місто люди з усіх куточків України, навіть з Росії та Польщі. Відтак його «обличчям” врешті стали нові люди та будинки

- Від старого міста майже нічого не залишилося. Замість будинків - стіни. На тротуарах - розкидані плити, арматура, - пригадує корінна тернополянка Ірина Максимів.

Місто лякало всіх, хто приїздив до Тернополя відразу після того, як на цій території завершилися бої Другої світової війни. Адже збереглися через активні бойові дії тільки кілька будинків і храмів. Вулиці виглядали, як суцільна руїна, розбитими були й дороги. Цей час життя нашого міста добре пам’ятають корінні та “нові” тернополяни. Адже відновлювати місто по війні приїздили фахівці з усіх усюд.

Ходила до школи стежкою

Тернополянка пані Надія (прізвище просила не називати - прим. ред.) не любить згадувати післявоєнний період. Каже, що люди тоді буди перелякані та бідні.

- Ми боялися ходити вулицями, бо могли підірватися на снаряді. Могло щось впасти на голову, — пригадує 77-річна жінка. - Щодня я ходила до школи однією стежкою — з Глибокої, через вулицю Татарську та міст виходила на Коперника. Там у 1944-му працювала школа №1. Я так боялася, що кроку не робила ні вліво, ні вправо.

Жили тоді всі великими родинами, пригадує жінка. Помешкання облаштовували там, де могли. Усі дуже важко працювали.

- Мої батьки вирощували овочі, сіяли гречку, жито та продавали на ринку за копійки. Грошей у людей майже не було, - розповідає співрозмовниця. - Одяг часто обмінювали на продукти і навпаки. До речі, буханець хліба тоді коштував 150 рублів, а яйце - 4 копійки.

Щоб підтримати одне одного та відпочити від праці в будні, тернополяни щонеділі обов’язково збиралися у церкві.

- Ми із мамою ходили у храм на Острозького. У місті тоді ще була Середня та Надставна церкви, хоча в останній відправи майже не проводили, тільки у великі празники, - пригадує пані Надія. - Католики мали свої храми – домініканський, єзуїтський і парафіальний костели. На місті останнього згодом звели ЦУМ.

Театр навіть тоді працював

Коли Любомиру Протасевичу будо 9 років, він щонеділі любив приїздити до Тернополя. Тут після війни працював машиністом його дядько Андрій. Добирався хлопець аж із Колодіївки Підволочиського району, де жила родина, вантажівками або й кіньми.

- Тоді людей із довколишніх сіл змушували весь мотлох і сміття вивозити кіньми та фірами до сучасного парку імені Шевченка, - пригадує 75-річний чоловік. - Там все і скидали, а згодом територію вирівняли та засипали землею.

Вулиця Руська, як каже чоловік, була повністю розбита, частково залишилися неушкодженими двоповерхові будинки. Їх можна нині побачити вздовж дороги від сучасного ЦУМу до залізничного мосту. Не було жодного цілого будинку із боку сучасного Ставу.

- Тоді все було по-іншому: автовокзал працював неподалік сучасної будівлі краєзнавчого музею, ринок діяв на місці пам’ятника Данилу Галицькому, - продовжує співрозмовник. - Усе життя міста концентрувалося тоді у Центрі.

Будинки на Руській, за словами старожила, ставили із білого каменю. Будували швидко і гарно. Однак найбільше запам’ятався тодішній Тернопіль нашому співрозмовнику іншим - виставами, які показували наприкінці 1940-х у театрі. Він та той час діяв у будинку, де тепер «Палац кіно» - на вул. Франка.

- У мене навіть був улюблений актор — Богдан Антків, - пригадує чоловік. - Згодом його забрали до Львова. Він грав у постановках “Назар Стодоля” , “Гайдамаки”.

Забирали на суботники

Тернополянин Петро Ціпцюра до Тернополя з Польщі приїхав після війни.

- Нас везли потягом. Дорогою я не бачив настільки сильно зруйнованих міст, як Тернопіль, - розповідає 85-річний чоловік. – Цілих будинків у Центрі майже не було. Ось що мене вразило тоді найбільше. Не місто, а справжня руїна!

 

Петро Ціпцюра, якому тоді було 18 років, розвозив хліб у крамниці.

- По суті, не було доріг. Їх розчищали від завалів і дорослі, і діти, - пригадує чоловік. - Часто влаштовували суботники – люди безкоштовно працювали у свій вихідний.

Післявоєне місто, як він пригадує, швидко наповнювалося приїжджими. Вони активно бралися за наведення порядку та відбудову.

- Я їздив машиною, тому бачив, як швидко у місті відбудовували школи, лікарні та житлові будівлі, - продовжує співрозмовник. - Спочатку у Центрі, потім – на масиві “Дружба”. Пише nter.net.ua/

Тернопіль

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.


Вибір редакції

Бер
27
У чому різниця між просеко та шампанським

Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.

Бер
18
Наукова установа в Тернополі проводить збір книг для Херсону

З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.

Лют
19
Які перспективи освіти в Україні в майбутньому?

Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією