Церква Св. Миколая

Православна церква Святого Миколая – найдавніша споруда Львова, зразок давньоукраїнської архітектури XIII століття.

Головним храмом давньоукраїнського Львова, його духовним центром була найдавніша споруда, зведена з нагоди закладення міста – церква Святого Миколая. Князь Лев грамотою 1292 року надав церкві право довічного володіння землею. Вважається, що цей храм був надвірною церквою галицько-волинських князів та їх родинною усипальницею. Грубі стіни вимурувані з тесаних білокам’яних блоків, над якими здіймаються бані з ліхтарями.

 Церкву спорудили з урахуванням вимог візантійського зодчества: в плані будівля творить хрест з напівкруглою апсидою. Згідно з православним обрядом невідомий архітектор надав їй плану грецького рівнораменного хреста і цим вона схожа до православних храмів південних країн. 

Церкві протягом її багатовікової історії дошкуляли численні пожежі, повені, пошесті, навали іноземних завойовників. Часто храм горів і грабувався, однак у церкві все ж збереглися священні реліквії. Перебуваючи у Львові антіохійський патріарх Йоахим благословив храм часткою мощів святого Миколая. А ще до святинь, що ними донині пишається церква, належить ікона святого Миколая Чудотворця, на якій він зображений у ризах візантійського взірця на золоченому тлі. З колишньої церкви Святого Теодора, що стояла неподалік, збереглася ікона святого Теодора Тиронського як пам’ять про українські храми, знищені австрійською владою наприкінці XVIII століття. Фрески головного фасаду виконав у 20-х роках минулого століття український митець Петро Холодний-Старший.